Питання взаємного визнання офіційних документів, виданих органами державної влади України та Угорської Республіки, регулюються Договором між Україною та Угорської Республікою про правову допомогу в цивільних справах 2001 року (Договір 2001 року) та досі чинним Договором між СРСР та Угорською Народною Республікою про надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1958 року (Договір 1958 року).

Згідно положень статті 22 Договору 2001 року, документи і переклади, видані чи засвідчені органами правосуддя чи іншими компетентними відомствами однієї з Договірних Сторін у рамках своєї компетенції та правомочності, при умові, якщо вони підписані та скріплені офіційною печаткою, ніякого подальшого засвідчення  не потребують.

Згідно статті 14 договору 1958 року дозволено приймати на території іншої Договірної Сторони без засвідчення як документи, які надходять від компетентних державних органів, так і від громадян. Ці документи мають бути виготовлені, складені чи засвідчені компетентними органами чи офіційним особою в межах їх компетенції та скріплені печаткою.

  Угорська сторона дотримується позиції, що стаття 22 Договору 2001 замінила повністю положення статті 14 договору 1958 року щодо взаємного визнання документів, обмеживши таку можливість лише документами, що надсилаються судами, чи іншими установами юстиції між собою у порядку правової допомоги. На документи, що подаються приватними особами, розповсюджується вимога щодо їх засвідчення апостилем або шляхом консульської легалізації. Зважаючи на це, компетентні органи Угорської Республіки відмовляють громадянам України у прийнятті офіційних документів, виданих в Україні, без засвідчення їх дійсності апостилем.

Позиції ж української сторони полягає в тому, що положення Договору 2001 року мають перевагу над положеннями Договору 1958 року лише у тій мірі, де окремі статті останнього замінюються відповідними новими статтями. Однак положення Договору 1958 року, зміст яких не охоплює Договір 2001 року, у відносинах між Україною і Угорською Республікою підлягають застосуванню.

Вбачається за доцільне у відношенні вимоги до дійсності офіційних документів, виданих компетентними органами Угорської Республіки, застосовувати принцип взаємності, тобто застосовувати звільнення від консульської легалізації чи від засвідчення апостилем лише документів, які надсилаються судами чи іншими установами юстиції у порядку правової допомоги.

У зв'язку з викладеним, на території України від громадян та юридичних осіб Угорської Республіки офіційні документи, видані компетентними органами Угорської Республіки і засвідчені гербовими печатками можуть прийматися українськими органами державної влади лише за умови їх засвідчення апостилем згідно вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.  
При підготовці роз'яснення використана інформація, викладена в листі Міністерства юстиції України від 02.06.2009 №26-26/201.

Основу законодавства України складають Конституція України, Закони України, інші нормативні акти, які прийняті відповідно до Конституції та законів України та ратифіковані міжнародні договори (ратифікація  - затвердження міжнародного нормативно-правового акту (договору, угоди) Верховною Радою України шляхом прийняття закону про ратифікацію, в результаті чого міжнародний договір або угода визнаються обов'язковими для всієї країни).

Ратифіковані міжнародні договори дають можливість громадянам України захищати свої і права на території інших держав шляхом звернення до компетентних органів юстиції іноземних держав через національні компетентні органи, одним з яких є суд.

Право звернення до суду за захистом своїх прав надане кожному громадянину.

При цьому, визначена цивільно-процесуальним законодавством України можливість вибору позивачем місця розгляду справи передбачає звернення з позовами до громадян і юридичних осіб іноземних держав до національних судів.

Розглядаючи такі категорії справ, національні суди, в свою чергу, звертаються за правовою допомогою до компетентних органів іноземних держав через головні територіальні управління юстиції в областях та Міністерство юстиції України.

Головне територіальне управління юстиції у Сумській області взаємодіє з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах через Міністерство юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів України є Центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах.

Міністерство юстиції України забезпечує дотримання та виконання в Україні зобов'язань, взятих за міжнародними договорами з питань надання правової допомоги у цивільних справах, стежить за здісненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів їхніх зобов'язань.

В разі винесення національним судом рішення відносно громадян і юридичних осіб іноземних держав та необхідності виконання такого рішення на території іноземної держави, громадяни мають право для вирішення питання виконання рішення звернутися з клопотанням як до національного суду, яким розглянуто справу, так і безпосередньо до компетентного суду іноземної держави.  

28|12|2016